Дажбог

Бог сонця, вогню, згодом добра та достатку у сх. слов'ян; згадується в Повісті временних літ (980, 1114) і Слові о полку Ігоревім.

Значення в інших словниках

1. дажбог — -а, ч. У стародавніх слов'ян-язичників – бог Сонця, покровитель родючості, природи, джерело світла і тепла.  Великий тлумачний словник сучасної мови
2. Дажбог — А, ч. Один із найголовніших персонажів української міфології, Бог Сонця, світла і добра, земного достатку. Пророк Дажбогів, — але до жнив тобі — Гадати, ворожити, вихваляти. (Т.1, кн.2:225).  Словник поетичної мови Василя Стуса