Каракорум

Г. в Індії (переважно у пн. частині штату Джамму і Кашмір, зайнятій Пакистаном) і Китаї, на пн. зх. від Гімалаїв, другі за висотою на Землі; довж. 8000 км; 4 вершини вис. понад 800 м; найвища — К2 — 8611 м; утворилися в альпійському орогенезі; складені з гранітів і гнейсів; льодовики (Сіячен, Балторо).

Значення в інших словниках

1. Каракорум — Каракору́м 1 іменник чоловічого роду стародавнє місто Каракору́м 2 іменник чоловічого роду гори в Центральній Азії  Орфографічний словник української мови
2. каракорум — Гірська система в Центр. Азії, в межах Індії та Китаю. Довжина понад 800 км., шир. 250 км. Вис. до 8611 м. Характерні паралельні хребти з крутими гребенями. В К. є родовища золота, берилію, молібдену, сірки.  Гірничий енциклопедичний словник