Кирґизстан

Держава у Середній Азії. Пд-зх. частина у Паміро-Алтайських горах, пд.-сз. на Тянь-Шані (пік Перемоги, 7439 м); високогірні котловини (Чуйська, Таласька, частина Ферганської), гол. р.: Нарин (гідроелектростанції), Чуя, Талас; оз. Іссик-Куль; пустелі й напівпустелі; гірські степи, ліси. Кирґизи 57%, росіяни 19%, узбеки 13%, українці, німці, татари, казахи, таджики; більшість віруючих мусульмани та православні; міське населення 38%; гол. м.: Бішкек (столиця), Ош. Реформа економіки; видобуток вугілля, руд кольорових металів, золота; металургія (ртуть, вольфрам, олово, свинець); машинобудівна, електронна, приладобудівна, легка (чинбарська, килимарська), харчова (цукрова) промисловість; вирощування (штучне зрошення) зернових, кормових трав, картоплі, бавовни, тютюну, динь і кавунів, винограду, цукрового буряка; автомобільний транспорт; через К. пролягає газопровід з Бухари (Узбекистан) до Казахстану. Історія. Територія сучасного К. у VI-VIII ст. опанована тюркськими племенами, від X ст. поширюється іслам; у XIII ст. завойований монголами; у XIII-XV ст. притік кочових кирґизів, котрі були асимільовані місцевим населенням (прийняли його культуру й етнонім); у XVII-XVIII ст. у складі Джунґарського (Ойратського) ханства, пізніше Кокандського, 1876 приєднаного до Росії; рос. осадництво; 1918 частина Туркестанської АРСР; супроти комуністичної влади виступили басмачі (боротьба тривала до 1926); з 1936 союзна республіка; після колективізації запроваджена монокультура бавовни, що призвело до голоду; 1939-40 терени депортації народів з приєднаних за пактом Молотова-Ріббентропа земель; 1991 проголошення незалежності, приєднання до СНД.