Універсальний словник-енциклопедія

Китай

Держава в Азії; поділяється на 22 провінції, 5 автономних районів і 3 міста центр. підпорядкування. 80% поверхні височини і гори; на пд. зх. Тибетське нагір'я (4000-5000 м), оточене на пд. найвищими горами на Землі (Гімалаї); на сх. перевага низин (Китайська і Маньчжурська низ.); 3 кліматичні пояси: тропічний (пд. узбережжя), субтропічний і помірний (пн. і пн.-сх.); на пд.-сх. типовий мусонний, на зх. сухий континентальний і дуже сухий (степи, напівпустелі, пустелі); ріки та канали, що використовують для зрошування і судноплавства; тайфуни (пд.-сх. узбережжя), катастрофічні повені (гол. Китайська низ.), землетруси (зх.). У К. проживають переважно китайці (92%), також 55 національних меншин (чуань, дунґани, уйгури); послідовники місцевих культів, даосизму, буддисти, мусульмани; суворе обмеження приросту — концентрація мшк. (бл. 95%) у сх. частині (до 2000 осіб на км2). Централізована планова економіка; 1979-84 вел. економічна реформа, розвиток закордонних інвестицій у спеціальних економічних зонах; вел. поклади корисних копалин: кам'яне вугілля (1 місце у світовому виробництві), нафта, вольфрамові (1 місце), сурмові, залізні руди, ін. метали; домінує важка індустрія (металургійні заводи, машинобудування, виробництво транспортних засобів); швидкий розвиток хіміч., нафтопереробної та електронної промисловості; крім того, текстильна, харчова, цементна промисловість; традиційні ремесла; вирощування (штучне зрошування) гол. рису (збір — 1 місце у світі), пшениці (1 місце), кукурудзи (2 місце), бавовни і тютюну (1 місце), чаю (2 місце), сої; на пд. садівництво; найбільше у світі поголів'я свиней; на зх. розведення овець, кіз; шовківництво і рибальство; у транспорті домінує залізничний, зокрема, на сх.; на зх. гужовий транспорт; судноплавство внутрішнє і каботажне; гол. порти: Шангай, Циньгуантао, Далянь.

Універсальний словник-енциклопедія

Значення в інших словниках

  1. Китай — Кита́й іменник чоловічого роду  Орфографічний словник української мови
  2. Китай — Кита́й, -та́ю, -та́єві, в -та́ї  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  3. Китай — Китай, -таю м. 1) Китай. 2) = китайка. Приніс китаю на дві спідниці. н. п. Будем драти, пане брате, з китаю онучи. Гол. І. 14. 3) Родъ музыкальнаго инструмента. Можний пан лежит й а в китай грає, ой грає, грає, краще співає. Kolb. І. 113.  Словник української мови Грінченка