Лівія
Держава у Пн. Африці, на узбережжі Середземного м. Понад 90% території знаходиться у пустелі Сахара (у сх. частині Лівійська пустеля); на пн. сх. г. Ель-Джабаль ель-Ахдар терасами спускаються до моря; численні артезіанські колодязі; гол. оази Ель-Куфра і Субга; у пн. частині вкриті лісом надми (акація, тополя, сосна). Араби (90%), бербери, на пд. чорношкірі племена, державна релігія іслам; населення зосереджене у прибережній смузі; у містах 70% населення; гол. м.: Тріполі (столиця), Бенґазі, Ез-Завія, Місурата, Тобрук, Ель-Хумс. Основою економіки є видобуток нафти і природного газу; хіміч. (нафтохімія, азотні добрива, зрідження природного газу), цементна, металургійна, харчова, легка (текстильна, швейна, чинбарська) промисловість; вирощування: зернових (ячмінь, пшениця), фінікова пальма, оливки, фрукти (у т.ч. апельсини), овочі (помідори), арахіс; поряд із кочовим випасом (худоба, вівці, кози, верблюди) сучасні ферми; вилов тунця, сардин і губок; від 1983 споруджується Вел. Штучна Ріка довж. 4000 км з пд частини Л.; вздовж узбережжя автострада з Тунісу до Єгипту; мережа нафто- і газопроводів, які сполучають центри видобутку із портами над зат. Сидра і Тобруком. Історія. Від VIII ст. до н.е. грец. та фінікійські колонії; з II ст. до н.е. рим. провінції Тріполітанія і Кіренаїка, у VIII ст. н.е. завойовані арабами, ісламізація та араб. колонізація; від XVI ст. у Османській імперії; 1912-47 італ. колонія, 1940-43 терен боїв брит. військ із іт.-нім. армією; 1945-51 брит. і франц. окупація; 1951 проголошення незалежної конституційної монархії з королем Ідрісом I на чолі; 1969 військовий переворот, встановлення республіки; на чолі держави стає М. Ель-Каддафі, який фактично встановив диктаторський режим; 1980-88 військове втручання у громадянську війну у Чаді; антиамер. політика; Ель-Каддафі звинувачений у підтримці організаторів терористичних актів у різних країнах, у зв'язку із цим Л. покарана міжнародними економічними санкціями.