Мані

бл. 216 — бл. 276, засновник маніхейства у Персії; автор творів і листів арамейською і перською мовами.

Значення в інших словниках

1. мані — Ів, мн. Гроші. Джазмани цих манів не мають, за лаве — не до них («ТНМК»).  Словник сучасного українського сленгу
2. мані — (-ів або невідм.) мн., мол., крим. Гроші. Шукали у кургані "мані", а можуть отримати по п'ять років позбавлення волі (УМ, 3.10.2001). БСРЖ, 334; СЖЗ, 64.  Словник жарґонної лексики української мови
3. мані — Тибетська лігатура, яка символізує буддійську молитву. Вживалась для оформлення культових будівель.  Архітектура і монументальне мистецтво