Месопотамія
Історична обл. на Близькому Сх. у межиріччі Тигру і Євфрату в Іраку, Сирії та Ірані; на пн. — височинна, на пд. — Месопотамська низ.; один з гол. у світі регіонів штучного зрошування; вирощування зернових, фінікової пальми, бавовни; видобуток нафти. У стародавні часи — вел. центр цивілізації і культури, розвиткові яких сприяли родючість ґрунту і вигідне для торгівлі розташування; умовно територію М. поділяють на нижню, Пд. М., що займала алювіальну рівнину над Перською зат. до сучасного Багдаду (тут розвинулась найстаріша цивілізація Шумеру, потім Вавилонії), і гірську, Пн. М., що простяглася від сучасного Багдаду до підніжжя г. сучасної Туреччини (тут виникли держави Ассирія і Мітанні); у 2-ій полов. IV ст. до н.е. М. завоював Александр Македонський і вона частково еллінізувалася; пізніше належала Селевкідам, Парфії, Персії; у VII ст. після араб. завоювання піддана ісламізації та арабізації.