Платон

бл. 427-347 до н.е., грец. філософ, учень Сократа, засновник філософської школи Академії; проголошував, що дійсний світ являє собою недосконалий відбиток реально існуючого світу досконалих ідей, прототипів речей; пізнання є пригадуванням душею (анамнезіс) вродженого знання про ідеї; запропонував концепцію ідеальної держави; значно вплинув на розвиток філософії; праці П. переважно написані у формі діалогів, до найбільш відомих належить: Апологія Сократа, Федон, Бенкет.

Значення в інших словниках

1. Платон — Плато́н іменник чоловічого роду, істота  Орфографічний словник української мови
2. Платон — (427–347 до н. е.) — грецький філософ. Політична філософія уродженця Афін Платона протиставляється політичній філософії Сократа починаючи з ранніх платонівських діалогів з «Держави».  Енциклопедія політичної думки
3. Платон — Платон (справжнє ім'я Аристокл) (427, Афіни чи о-в Егіна — 347 до н.е.) — давньогрецьк. філософ, постать якого стала уособленням філософії як такої.  Філософський енциклопедичний словник
4. Платон — Плато́н, -на (гр. філософ); плато́нівський, -ка, -ке Плато́н, -на.  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)