Сомалі
I
назва європ. володіння на Сомалійському півостр. від 2-ї полов. XIX ст.; С. Іт. (колонія з 1905; 1941-50 під брит. адміністрацією, згодом італ. підопічна територія ООН) і С. Брит. (брит. протекторат з 1887 під назвою Сомаліленд) — створили 1960 незалежне Сомалі; С. Фр. — колонія від 1896, з 1946 заморські території Франції (від 1967 під назвою Фр. Території Афарів та Ісса), з 1977 незалежне Джибуті.
II
держава в Сх.Африці, на Сомалійському півостр. Територія в районі Сомалійської вис.; на узбережжі Індійського о.; низовинна; екваторіальний сухий клімат (катастрофічні посухи); сухі ліси, савани, напівпустелі, пустелі. Сомалійці, переважно ісламісти. Слаборозвинена країна: кочове розведення худоби, овець, кіз; вирощування сорґо, кукурудзи, сезаму, бананів; найбільший у світі збір мірри й живиці; гол. порт Моґадішо. Історія. У VII-X ст. на узбережжі перські і араб. факторії (між ними Моґадішо, Бербера); ісламізація напливаючих у VIII-XII ст. сомалійців; XIII-XVI ст. на пн. мусульманські султанати; узбережжя в XVI ст. опановане португальцями; від XVII ст. в султанаті Оману; в XIX ст. європ. суперництво і поділ країни на Сомалі Брит., Фр. та Іт.; 1960 з частини брит. та італ. виникла незалежна республіка С.; 1969 військовий державний переворот, до влади прийшов ген. М. Сіад Барре (1976-91 президент), монопартійна система, прорад. орієнтація; після війни з Ефіопією за Оґаден (1977-78) перервані стосунки з СРСР і Кубою, що підтримували Ефіопію, прозх. орієнтація; у 80-х лихоліття посухи й голоду, ріст етнічних антагонізмів; від 1991 громадянська війна, 1992-94 військова акція ООН з метою створити умови для надання гуманітарної допомоги; 1994 перемир'я між керівниками гол. угруповань.