Хрущов Микита Сергійович

1894-1971, рад. партійний і державний діяч, ген.-лейтенант; в Україні розпочав трудову діяльність (Донбас, 1908, робітник заводу Боссе); член Рос. комуністичної партії (більшовиків) з 1918; 1938-49 (з перервою) 1-й секретар ЦК комуністичної партії (більшовиків) України, 1944-47 водночас гол. уряду УРСР; у X 1939 керував заходами щодо включення Зх. України до складу УРСР; під час нім.-рад. війни був член військових рад Київського, 1-го Укр. та ін. фронтів, ініціатор прискореного вирішення міжнаціональних проблем на укр.-пол. кордоні, проведення каральних операцій проти УПА; після смерті Сталіна (III 1953) поступово усунув конкурентів у боротьбі за владу: Л.П. Берію (VI 1953), Г.М. Маленкова і В.М. Молотова (1957), залишившись 1-м секретарем ЦК комуністичної партії Рад. Союзу (з IX 1953) і гол. Ради Міністрів (з 1958); на XX з'їзді (II 1956) розпочав десталінізацію (хрущовська відлига), яка дала свободу мільйонам політичних в'язнів, змогу вільно пересуватися селянам, котрим видали паспорти, усунула атмосферу тотального терору, однак не зачепила основ рад. системи; низка реформ, зокрема, децентралізація управління економікою (Раднаргоспи), запровадження досягнень науки у виробництво; придушення угорської революції 1956, виступів пол. робітників; Х. віддав наказ про спорудження берлінського муру; 1963 визнаний нім. судом у Карлсруе гол. винуватцем убивства Л. Ребета й С. Бандери у Німеччині; 1964 усунутий від влади внаслідок змови в керівництві комуністичної партії, організованої Л. Брежнєвим; в Україні жив і працював бл. 30 років, прихильник форсованої русифікації (з прагматичних мотивів), ініціатор переслідувань укр. інтелігенції.