Представник корінного первісного населення краю, на відміну від пізніше прибулого.
Універсальний словник-енциклопедія
Значення в інших словниках
автохтон —
Автохтони: — корінне населення [44-2]
Словник з творів Івана Франка
автохтон —
автохто́н 1 іменник чоловічого роду, істота тубілець автохто́н 2 іменник чоловічого роду, істота про тварину автохто́н 3 іменник чоловічого роду про рослину
Орфографічний словник української мови
автохтон —
див. АБОРИГЕН.
Словник синонімів Караванського
автохтон —
див. абориген, туземець
Словник чужослів Павло Штепа
автохтон —
-а, ч., книжн. 1》 Корінний житель країни або місцевості; абориген, тубілець. 2》 Організм, що виник у процесі еволюції в даній місцевості і, на відміну від алохтонів, живе в ній і зараз.
Великий тлумачний словник сучасної мови
автохтон —
АВТОХТО́Н, а, ч. 1. Те саме, що абориге́н 1. Генетична структура населення – співвідношення у складі населення між уродженцями цієї місцевості: корінними жителями (автохтонами) і некорінними жителями (алохтонами) (з наук. літ.
Словник української мови у 20 томах
автохтон —
АБОРИГЕ́Н книжн. (представник корінного населення країни, місцевості), АВТОХТО́Н книжн., ТУЗЕ́МЕЦЬ рідко, ТУБІ́ЛЕЦЬ заст. Серед наших пращурів були пришельці й аборигени (І.
Словник синонімів української мови