аймара

Індіанці Пд. Америки; переважно в Болівії, Перу й Чилі; бл. 1,7 млн.; II-V cт. висока культура, гол. осередок Тіагуанако (район оз. Тітікака) — пам'ятки монументальної кам'яної архітектури; в XV cт. підкорені інками; переважно сільське населення; мова аймара.

Значення в інших словниках

1. аймара — аймара́ 1 іменник чоловічого або жіночого роду, істота представник або представниця народності аймара́ 2 іменник жіночого роду мова  Орфографічний словник української мови
2. аймара — невідм. Індіанська народність Південної Америки.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. аймара — АЙМАРА́, невідм. 1. мн., одн., ч. і ж. Індіанська народність Південної Америки. Основна частина аймара живе навколо озера Титикака і на Болівійському плато (з наук. літ.). 2. ж. Аймарська мова.  Словник української мови у 20 томах