бичувальники

Релігійно-суспільний рух у XIII-XV ст.; мандрували Європою (Італія, Німеччина, Польща), шмагаючи себе й закликаючи до спокути; переслідувані Католицькою Церквою.

Значення в інших словниках

1. бичувальники — БИЧУВА́ЛЬНИКИ, ів, мн. (одн. бичува́льник, а, ч.; бичува́льниця, і, ж.), іст. Сектанти-фанатики, які здійснювали обряд самобичування; флагеланти. Бичувальники вважали, що бичуванням вони покутували свої гріхи (з наук.-попул. літ.).  Словник української мови у 20 томах