білотка

Багаторічна рослина родини складноцвітих, росте в горах Європи та Азії; густо опушена білими волосками, квіткові кошички зібрані в голівку, огорнену розеткою з листків; в Україні один вид — б. альпійська, росте на вапнякових схилах Карпат, потребує охорони; вирощують як декоративну рослину.

Значення в інших словниках

1. білотка — біло́тка іменник жіночого роду  Орфографічний словник української мови
2. білотка — див. едельвейс.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. білотка — БІЛО́ТКА, и, ж. Народна назва едельвейсу. В окремих місцях зберігся легендарний едельвейс – білотка альпійська (із журн.).  Словник української мови у 20 томах