витинанка

Різновид укр. народного декоративного мистецтва; ажурні прикраси, витяті ножицями або ножем із складеного удвоє, учетверо, увосьмеро білого або кольорового паперу, орнамент геометричний або рослинний, іноді антропоморфний, вел. роль тла; з'явилися у XIX ст., поширені на Поділлі, Подніпров'ї, Прикарпатті.

Значення в інших словниках

1. витинанка — витина́нка іменник жіночого роду  Орфографічний словник української мови
2. витинанка — ВИТИНА́НКА, и, ж. 1. Ажурний візерунок, вирізаний ножицями або ножем зі складеного вдвоє, вчетверо, увосьмеро й більше білого чи кольорового паперу. Це страшно, коли те, що жило в народі упродовж століть, відходить у небуття.  Словник української мови у 20 томах