гармата

Артилерійська вогнепальна зброя з довгим жерлом для настильної стрільби по наземних, морських та повітряних метах; розрізняють польові (загального призначення) і спеціальні (напр., зенітні) г.; використовують від XIV ст.

Значення в інших словниках

1. гармата — гарма́та іменник жіночого роду  Орфографічний словник української мови
2. гармата — -и, ж. 1》 Артилерійська довгоствольна вогнепальна зброя з похилою траєкторією, признач. для ураження живої сили і бойової техніки противника, руйнування оборонних споруд тощо. 2》 мед. Апарат для лікування радіоактивним випромінюванням.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. гармата — ГАРМА́ТА, и, ж. 1. Артилерійська довгоствольна вогнепальна зброя з пологою траєкторією, признач. для ураження живої сили і бойової техніки противника, руйнування оборонних споруд і т. ін.  Словник української мови у 20 томах
4. гармата — стріля́ти (би́ти) з гарма́т по горобця́х. Затрачати непомірні, великі зусилля там, де вони зайві, недоцільні. Вам, може, чудно, що я взяла такий поверховий тон, але ж говорити ґрунтовно на такі теми...  Фразеологічний словник української мови
5. гармата — Гарма́та, -ти; -ма́ти, -ма́т  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
6. гармата — ГАРМА́ТА, и, ж. 1. Артилерійська довгоствольна вогнепальна зброя з пологою траєкторією, признач. для ураження живої сили і бойової техніки противника, руйнування оборонних споруд тощо.  Словник української мови в 11 томах
7. гармата — Гармата, -ти ж. 1) Пушка. З гармати стріляли. Шевч. 232. Як став місяць серед неба, — ревнули гармати. Шевч. 53. Лід кріпкий, хоч гармати коти. Ном. № 13436. 2) військова гармата. Артиллерія. ум. гарматка, гарматочка. Стрельнули.... з гарматки. Чуб. II. 35.  Словник української мови Грінченка