глютин

Речовина, яка складається переважно з білків (глютенін), що міститься у збіжжі, особливо пшениці; має здатність зв'язувати воду (бл. 200%); еластичний і тягучий; обумовлює придатність борошна для випічки.

Значення в інших словниках

1. глютин — -у, ч. Клей тваринного походження, що його виварюють із сухожилля, хрящів і т. ін.  Великий тлумачний словник сучасної мови
2. глютин — ГЛЮТИ́Н, у, ч. Клей тваринного походження, який одержують виварюванням сухожиль, хрящів і т. ін. Глютин використовується для склеювання деревини (з наук.-попул. літ.).  Словник української мови у 20 томах
3. глютин — глюти́н [від лат. gluten (glutinis) – клей] клей тваринного походження, який виварюють з сухожилля, хрящів та ін.  Словник іншомовних слів Мельничука