дзюдо

Вид спорту, різновид боротьби (походить від джіу-джітсу), на матах (татамі) між 2 спортсменами (дзюдоїстами) однакової вагової категорії, вбраними у спеціальне вбрання (дзюдоги); основи д. розробив наприкінці XIX ст. японець Кано Дзіґоро; спортивна дисципліна, в якій перемогу спортсмену приносить виконання кидків та захоплювань, які оцінюють судді.

Значення в інших словниках

1. дзюдо — дзюдо́ іменник середнього роду яп.  Орфографічний словник української мови
2. дзюдо — і дзю-до, невідм., с. Японська система самозахисту без використання зброї. || Вид спортивної боротьби, який допускає застосування больових прийомів.  Великий тлумачний словник сучасної мови