дифузія

Явище вирівнювання концентрації складових у системі, викликане хаотичним тепловим рухом частинок (молекул, іонів, атомів); призводить, зокрема, до змішування між собою газів, рідин і твердих тіл, які стикаються.

Значення в інших словниках

1. дифузія — дифу́зія іменник жіночого роду  Орфографічний словник української мови
2. дифузія — 1. Розповсюдження і прийняття певних об’єктів (інновацій, інформації, елементів культури) в соціальній системі. 2. Запозичення, засвоєння елементів іншої культури. англ. diffusion; нім. Diffusion f=, -en; угор. diffúzió; рос. диффузия.  Словник із соціальної роботи
3. дифузія — [диефуз'ійа] -йі, ор. -йеійу  Орфоепічний словник української мови
4. дифузія — Диффузия — diffusion — Diffusion – 1) Перенесення речовини, зумовлене вирівнюванням його концентрації у спочатку неоднорідній системі.  Гірничий енциклопедичний словник
5. дифузія — -ї, ж. 1》 Процес взаємного проникнення речовин за безпосереднього стикання або крізь порувату перегородку. Мовна дифузія — проникнення слів однієї мови в іншу у прикордонних районах між двома державами...  Великий тлумачний словник сучасної мови
6. дифузія — Розсів, просяк  Словник чужослів Павло Штепа
7. дифузія — дифу́зія (від лат. diffusio – поширення) взаємне проникання речовин (газу, рідини, твердого тіла), зумовлене тепловим рухом їхніх молекул.  Словник іншомовних слів Мельничука
8. дифузія — Дифузія, -зії, -зією  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
9. дифузія — ДИФУ́ЗІЯ, ї, ж. 1. Процес взаємного проникнення речовин при безпосередньому стиканні або крізь порувату перегородку. Здатність водню до швидкої дифузії крізь пористі перетинки можна використати для проведення різноманітних цікавих спроб (Цікава хімія...  Словник української мови в 11 томах