доломіт

Мінерал класу карбонатів (вуглецю і магнію), безбарвний, білий або сірий; також — осадова порода, складається переважно з мінералу д., використовується в металургії (як плавник), у будівництві, хіміч. промисловості, для виробництва вогнетривких матеріалів; в Україні — Донбас, Придністров'я.

Значення в інших словниках

1. доломіт — доломі́т іменник чоловічого роду  Орфографічний словник української мови
2. доломіт — Доломит — dolomite — Dolomit — 1) Mінерал класу карбонатів, подвійна вуглекисла сіль кальцію і магнію. Склад: CaMg[CO3]2. Містить 30,4% CaО; 21,8% МgO і 47,8% CO2. Сингонія тригональна. Твердість 3,5…4, густина 2,85. Колір сірувато-білий. Блиск скляний.  Гірничий енциклопедичний словник
3. доломіт — -у, ч. Породотворний мінерал з класу карбонатів у вигляді білих, жовтуватих, сірих кристалів. а також осадова гірська порода.  Великий тлумачний словник сучасної мови
4. доломіт — доломі́т 1. Мінерал класу карбонатів, білого, жовтуватого, сірого кольору. Використовують як вогнетрив, флюс, у сільському господарстві. 2. Осадочна гірська порода, що складається переважно з доломіту. Від прізвища французького геолога Д. Долом’є.  Словник іншомовних слів Мельничука
5. доломіт — ДОЛОМІ́Т, у, ч. Породоутворюючий мінерал з класу карбонатів у вигляді білих, жовтуватих, сірих кристалів, а також осадочна гірська порода, що складається з цього мінералу з домішкою кальциту.  Словник української мови в 11 томах