карбіди

Хіміч. сполуки вуглецю з металами, кремнієм, бором; дуже тверді, тугоплавкі речовини; деякі при реакції з водою утворюють вуглеводи, напр., к. кальцію утворює ацетилен; застосовують, головним чином, для виробництва абразивних матеріалів; спечені к. — агломерати з порошків к. вольфраму, к. титану, к. ванадію — для виготовлення ріжучих інструментів та спеціальних керамічних пластмас (к. кремнію, к. титану).

Значення в інших словниках

1. карбіди — Карбиды — carbide, carbonide — *Karbide — сполуки вуглецю з металами й неметалами (напр., карбід заліза, карбід кальцію). Тверді речовини, нерозчинні без руйнування в жодному з розчинників.  Гірничий енциклопедичний словник
2. карбіди — карбі́ди [від карб... і ...(о)їд] сполуки вуглецю з металами й неметалами (напр., карбід заліза, карбід кальцію). Застосовують у виробництві металокерамічних і вилитих твердих сплавів для металообробки, буріння гірських порід тощо.  Словник іншомовних слів Мельничука