кармеліти

Католицький орден, заснований 1155 на г. Кармель у Галілеї групою прочан і хрестоносців; у 2-ій полов. XVI ст., внаслідок реформи, здійсненої св. Терезою з Авілли і св. Жуаном де Єпес, поділилися на: к. взутих (Орден Братів Пречистої Діви Марії з г. Кармель) і к. босих (Орден Босих Братів Пречистої Діви Марії з г. Кармель); в Україні з 1390, к. босі з 1605; опікувалися релігійними братствами.

Значення в інших словниках

1. Кармеліти — «тюрма у Львові»[ VI, 147] (за колишнім манастирем кармелітів, де приміщувалася) [ОГ]  Словник з творів Івана Франка
2. кармеліти — кармелі́ти → кармаліти  Лексикон львівський: поважно і на жарт
3. кармеліти — кармелі́ти (лат. carmeliti) члени католицького чернечого ордену, заснованого в 2-й половині 12 ст. у Палестині на горі Кармель (звідси й назва). Існують в Італії, Франції, Іспанії та деяких інших країнах.  Словник іншомовних слів Мельничука
4. кармеліти — Кармелі́ти, -тів, -там  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)