карієс

Захворювання, що відзначається руйнуванням емалі і дентину зубів; в утворенні к. значну роль відіграє авітаміноз.

Значення в інших словниках

1. карієс — ка́рієс іменник чоловічого роду  Орфографічний словник української мови
2. карієс — каріоз, -у, ч., мед. Патологічний процес руйнування кісткової тканини на обмеженій ділянці. Карієс зуба — руйнування тканини кістки зуба внаслідок запально-дистрофічних процесів, що відбуваються в них; костоїда.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. карієс — ка́рієс (від лат. caries – гниття) руйнування тканини кістки в людини й хребетних тварин; виникає внаслідок запально-дистрофічних процесів (напр., при остеомієліті, туберкульозі, сифілісі тощо). Поширеним є К. зубів, при якому руйнуються тверді тканини зуба. Інша назва – костоїда.  Словник іншомовних слів Мельничука
4. карієс — КА́РІЄС, КОСТОГРИ́З (КОСТОГРИ́ЗА), КОСТОЇДА (народні назви).  Словник синонімів української мови
5. карієс — КА́РІЄС, КАРІО́З, у, ч., мед. Руйнування тканини кістки, зуба внаслідок запально-дистрофічних процесів, що відбуваються в них; костоїда.  Словник української мови в 11 томах