колісниця

Кінний 2-колісний відкритий ззаду візок; використовувався у стародавньому світі під час воєн, ігор і тріумфальних виїздів.

Значення в інших словниках

1. колісниця — колісни́ця іменник жіночого роду  Орфографічний словник української мови
2. колісниця — [кол'існиц'а] -ц'і, ор. -цеийу  Орфоепічний словник української мови
3. колісниця — -і, ж. 1》 Особливо обладнаний двоколісний візок, яким користувалися стародавні греки і римляни під час боїв, ігор і т. ін. 2》 міф. Такий візок як засіб пересування богів. 3》 заст. Багато прикрашений колісний екіпаж для урочистих виїздів. 4》 чого, чия, перен. Яка-небудь важка справа.  Великий тлумачний словник сучасної мови
4. колісниця — КОЛІСНИ́ЦЯ, і, ж. 1. Відповідно обладнаний двоколісний або чотириколісний візок, яким користувалися в давнину під час боїв, спортивних змагань і т. ін.  Словник української мови у 20 томах
5. колісниця — КОЛІСНИ́ЦЯ, і, ж. 1. Особливо обладнаний двоколісний візок, яким користувалися стародавні греки і римляни під час боїв, ігор і т. ін. Олімпійські ігри відбувалися раз за чотири роки.. Найважливішим видом змагань вважався біг колісниць (Іст. стар.  Словник української мови в 11 томах
6. колісниця — Колісниця, -ці ж. 1) Колесница (только въ литературномъ языкѣ). см. колесница [колесниця]. 2) и мн. колісниці = колішня. Шух. І. 165.  Словник української мови Грінченка