конкреція

Мінеральне скупчення (звичайно кулясте або овальне); відрізняється структурою і складом від осадових гірських порід, в яких утворюється; напр., к. силікатна у вапняках.

Значення в інших словниках

1. конкреція — конкре́ція іменник жіночого роду  Орфографічний словник української мови
2. конкреція — -ї, ж. Мінеральне утворення округлої форми в осадових гірських породах та на океанському дні.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. конкреція — КОНКРЕ́ЦІЯ, ї, ж. Мінеральне утворення округлої форми в осадових гірських породах. Увагу геологів привернуло те, що, крім заліза й мангану, в конкреціях містилася значна кількість кольорових металів (з наук.-попул. літ.  Словник української мови у 20 томах
4. конкреція — конкре́ція (від лат. concretio – зростання, згущення) мінеральне утворення округлої форми в товщі осадочних порід; є агрегатом однорідних або різних мінералів. У вигляді К. трапляються фосфорити, марказити та інші корисні копалини.  Словник іншомовних слів Мельничука
5. конкреція — КОНКРЕ́ЦІЯ, ї, ж. Мінеральне утворення округлої форми в осадових гірських породах. Коли мінеральні утворення мають різну, але округлу форму, то вони звуться конкреціями (Курс заг. геол.  Словник української мови в 11 томах