кубізм

Напрям у малярстві і скульптурі XX ст., започаткований у Франції П. Пікассо і Ж. Браком; 3 періоди розвитку: докубістичний (1906-09), аналітичний (1909-11) — відмова від перспективи і розчленування об'єму на геометризовані елементи, а також к. синтетичний (з 1912) — синтез предметів шляхом вільного зіставлення різних елементів (ск., колаж) і максимально геометризований малюнок.

Значення в інших словниках

1. кубізм — кубі́зм іменник чоловічого роду  Орфографічний словник української мови
2. кубізм — -у, ч. У західноєвропейському мистецтві початку 20 ст. – формалістичний напрям, представники якого зображували предмети реального світу у вигляді геометричних фігур (куба, конуса тощо).  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. кубізм — КУБІ́ЗМ, у, ч. Різновид абстракціонізму: модерністична течія в мистецтві та літературі першої чверті XX ст., представники якої показують зображуване через геометричну структуру об'єму, розклавши предмет на плоскі грані або уподібнюючи його кулі...  Словник української мови у 20 томах
4. кубізм — кубі́зм (франц. cubisme, від cube – куб) формалістична течія в західноєвропейському буржуазному мистецтві початку 20 ст. Кубісти зображали реальний світ у вигляді комбінацій геометричних форм (куба, кулі, циліндра, конуса тощо).  Словник іншомовних слів Мельничука
5. кубізм — Кубі́зм, -му, -мові  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
6. кубізм — КУБІ́ЗМ, у, ч. У західноєвропейському буржуазному мистецтві початку XX ст.— формалістичний напрям, представники якого зображували предмети реального світу у вигляді геометричних фігур (куба, конуса тощо).  Словник української мови в 11 томах