кунг-фу

Стародавній китайський різновид беззбройної боротьби, наслідування уявних постав хижих тварин, ск., тигра, журавля, змії або мавпи.

Значення в інших словниках

1. кунг-фу — ку́нг-фу́ іменник середнього роду  Орфографічний словник української мови
2. кунг-фу — КУ́НГ-ФУ́, невідм., с. Вид східних єдиноборств, китайське древнє бойове мистецтво фізичного та духовного розвитку людини. Статус майстра кунг-фу надається після 20 років тренувань (з газ.); Мистецтво кунг-фу було започатковане приблизно у III–IV тис. до н. е. (з Інтернету).  Словник української мови у 20 томах