мезоліт
Середня кам'яна епоха, період переходу від мисливсько-збиральницького (палеолітичного типу) до хліборобсько-торговельного (неолітичного типу) господарства; почався наприкінці епохи плейстоцену (на Близькому Сх. — бл. XI тис. до н.е., на територіях Середньоєвроп. низовини — бл. середини IX тис. до н.е.); закінчується з появою виразних ознак відтворюючого господарства, насамперед на Близькому Сх. (бл. VIII тис. до н.е.), знаряддя праці — мініатюрні, часто певної геометричної форми (мікроліти); період м. найчіткіше помітний на європ. територіях, зокрема, в низовинній зоні. В Україні відомо бл. 1000 пам'яток м., умовно поділені на 3 ареали розселення: племена пн. поліського, прикарпатсько-дністрянського і пд. степового типу; найдавніші з розкопаних у Європі родових могильників — поблизу с. Волошське та Василівка (район порогів Дніпра); у Криму характерні поселення і поховання в печерах (Мурзак-Коба, Фатьма-Коба).
Універсальний словник-енциклопедія