мінерал

Природна хіміч. сполука або хіміч. елемент; має певний склад і певні фізич. та хіміч. властивості; з м. складається земна кора, Місяць і метеорити.

Значення в інших словниках

1. мінерал — мінера́л іменник чоловічого роду  Орфографічний словник української мови
2. мінерал — [м'інеирал] -лу, м. (на) -л'і, мн. -лие, -л'іў  Орфоепічний словник української мови
3. мінерал — -у, ч. Природна неорганічна речовина, що входить до складу земної кори і є складовою частиною гірських порід і руд.  Великий тлумачний словник сучасної мови
4. мінерал — Круш  Словник чужослів Павло Штепа
5. мінерал — МІНЕРА́Л, у, ч. Природна неорганічна речовина, що входить до складу земної кори і є складовою частиною гірських порід і руд. Гірські породи подібно до будь-якої великої чи малої будови складені з цеглинок, також великих або малих...  Словник української мови у 20 томах
6. мінерал — мінера́л (франц. mineral) природна хімічна сполука або самородний елемент, приблизно однорідний за хімічним складом і фізичними властивостями; складова частина гірських порід, руд тощо. Переважають тверді М., є також рідкі (вода, ртуть) й газоподібні (вуглекислий газ тощо).  Словник іншомовних слів Мельничука
7. мінерал — Мінера́л, -лу; -ра́ли, -лів (гр.)  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
8. мінерал — МІНЕРА́Л, у, ч. Природна неорганічна речовина, що входить до складу земної кори і є складовою частиною гірських порід і руд. Гірські породи подібно до будь-якої великої чи малої будови складені з цеглинок, також великих або малих...  Словник української мови в 11 томах