сутінки —
[сут'інкие] -к'іў
Орфоепічний словник української мови
сутінки —
-ів, мн. (одн. сутінок, -нку, ч.). 1》 Напівтемрява, що настає після заходу сонця. || Світанкова напівтемрява. || Час між заходом сонця і настанням ночі. 2》 Напівморок у погано, недостатньо освітленому місці, приміщенні; слабке, неяскраве світло. 3》 рідко.
Великий тлумачний словник сучасної мови
сутінки —
СУ́ТІНКИ, ів, мн. (одн. су́тінок, нку, ч.). 1. Напівтемрява, що настає після заходу сонця. Сонце тим часом зайшло, і сутінки землю окрили (Борис Тен, пер. з тв.
Словник української мови у 20 томах
сутінки —
ВІДТІ́НОК (один із різновидів відповідного кольору за ступенем яскравості; додаткове забарвлення на тлі основного), ВІДЛИ́В, ПІВТО́Н, ПО́ЛИСК, ВИ́ЛИСК, ВІ́ДЛИСК, ПЕРЕЛИ́В, ВІ́ДТІНЬ діал., СУ́ТІНКИ рідше.
Словник синонімів української мови
сутінки —
СУ́ТІНКИ, ів, мн. (одн. су́тінок, нку, ч.). 1. Напівтемрява, що настає після заходу сонця. Сонце тим часом зайшло, і сутінки землю окрили (Гомер, Одіссея, перекл.
Словник української мови в 11 томах