транзистор

Напівпровідниковий прилад (напр., з кремнію чи арсеніду галію) щонайменше з 3-ма електродами, який має властивість підсилювати електричні сигнали; в біполярному т. електроди мають назви: емітер (Е), база (Б), колектор (К), в уніполярному (польовому) т.: витік (В), стік (С), затвор (З); т. винайшли 1948 Дж. Бардін, В. Браттен, В. Шоклі (Нобелівська премія 1956).

Значення в інших словниках

1. транзистор — транзи́стор іменник чоловічого роду  Орфографічний словник української мови
2. транзистор — транзи́стор [англ. transistor, від tran (sfer) – переносити і (re) sistor – опір] 1. Триелектродний електроперетворювальний напівпровідниковий прилад (тріод). 2. Радіоприймач, побудований на цих приладах.  Словник іншомовних слів Мельничука
3. транзистор — ТРАНЗИ́СТОР, а, ч. 1. Напівпровідниковий прилад для підсилення, перетворення та генерування електросигналів. Останніми роками на шахтах, небезпечних за пилогазовим режимом, впроваджено іскробезпечні диспетчерські комутатори на транзисторах (з газ.).  Словник української мови у 20 томах
4. транзистор — -а, ч. 1》 Напівпровідниковий прилад для підсилення, перетворення та генерування електросигналів. 2》 Портативний радіоприймач, зроблений із застосувуванням таких приладів.  Великий тлумачний словник сучасної мови
5. транзистор — ТРАНЗИ́СТОР, а, ч. 1. Напівпровідниковий прилад для підсилення, перетворення та генерування електросигналів. Останніми роками на шахтах, небезпечних за пилогазовим режимом, впроваджено іскробезпечні диспетчерські комутатори на транзисторах (Роб. газ., 29.  Словник української мови в 11 томах