франки

Ґерманський народ; з III ст. атакували рим. кордони на Райні, в IV ст. зайняли територію теп. Бельгії; 481-511, об'єднані Хлодвіґом, завоювали більшу частину Ґаллії, а також частину Ґерманії і утворили державу; згодом асимілювалися з місцевим населенням: в зх. частині — ґалло-рим. (піддалися романізації), у сх. — з ін. ґерманськими народами.

Значення в інших словниках

1. франки — ФРА́НКИ, ів, мн. (одн. франк, а, ч.). Група племен західних германців, які з перших століть нашої ери населяли територію в середній і нижній течії Рейну.  Словник української мови у 20 томах
2. франки — -ів, мн. (одн. франк, -а, ч.). Група племен західних германців, які з перших століть н. е. населяли територію в середній та нижній течії Рейну.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. франки — ФРА́НКИ, ів, мн. (одн. франк, а, ч.). Група племен західних германців, які з перших століть нашої ери населяли територію в середній і нижній течії Рейну. Гомін, брязкіт, люта чвара: Б’ються франки й сарацини (Л. Укр.  Словник української мови в 11 томах