Неправильно-правильно: Довідник з українського слововживання
Значення в інших словниках
задзвонити —
задзвони́ти дієслово доконаного виду
Орфографічний словник української мови
задзвонити —
-дзвоню, -дзвониш, док. 1》 у що, чим і без додатка. Почати дзвонити, утворюючи звуки дзвона, дзвінка. || на що, до чого. Почати бити у дзвони, сповіщаючи про церковну службу. || Дзвінко заспівати (про птахів). || перен., розм.
Великий тлумачний словник сучасної мови
задзвонити —
ЗАДЗВОНИ́ТИ, дзвоню́, дзво́ниш, док. 1. у що, чим і без додатка. Почати дзвонити, утворюючи звуки дзвона, дзвінка. У труби затрубили, У дзвони задзвонили, Вдарили з гармати. Знаменами, бунчугами Гетьмана укрили (Шевч., II, 1963, 159); — Вйо, коні!...
Словник української мови в 11 томах
задзвонити —
Задзвонити, -ню́, -ниш гл. Зазвонить. Котл. Ен. II. 30. В неділеньку рано задзвонили дзвони. Мет. 95.
Словник української мови Грінченка