Меркурій
Мерку́рій
I -я, ч.
1》 У давньоримській міфології – бог торгівлі, злодійства і крилатий вісник.
|| перен.
2》 Планета Сонячної системи, найближча до Сонця.
II -я, ч.
Hg. Хімічний елемент. У природі зустрічається у самородному стані та у вигляді мінералу цинобри. Простою речовиною меркурію є рідкий метал ртуть.
Великий тлумачний словник сучасної української мови