адресація
адреса́ція
-ї, ж., спец.
1》 Спосіб установлення відповідності між множиною однотипних об'єктів та множиною їхніх адрес. Абсолютна адресація. Стекова адресація.
Автодекрементна адресація — метод адресації, за якого вміст регістра індексу зменшується на довжину елемента адресації.
Автоінкрементна адресація — метод адресації, за якого вміст регістра індексу збільшується на довжину елемента адресації.
Асоціативна адресація — метод адресації, за якого не вказується точне положення даних, а задається значення певного поля даних, що ідентифікує їх.
Базисна адресація — визначення адрес у машинних командах відносно вмісту регістра, що вказаний як базовий.
Відносна адресація — метод адресації, за якого адресна частина команди містить відносну адресу.
Декрементна адресація — метод адресації, за якого лічильник команд змінюється з кроком -1.
Динамічна адресація — метод адресації пам'яті, за якого перетворення математичних адрес у фізичні здійснюється у процесі виконання програми.
Індексна адресація — метод адресації, за якого формування виконавчої адреси здійснюється через додавання до базової адреси вмісту індексного регістра.
Інкрементна адресація — метод адресації, за якого вміст лічильника команд змінюється з кроком +1.
Колова адресація — метод адресації ділянки пам'яті, згідно з яким після комірки зі старшою адресою йде комірка з початковою адресою цієї ділянки.
Неявна адресація — метод адресації, за якого один або кілька операндів знаходяться у фіксованих для даної команди регістрах.
Однонапрямлена адресація — метод неявної адресації, за якого операційна частина команди точно адресується за операндами у комірці, що йде за коміркою операндів попередньої команди.
2》 Метод ідентифікації місцеположення об'єкта.
Великий тлумачний словник сучасної української мови