барбарис

барбари́с

-у, ч.

1》 Колючий чагарник з їстівними кислуватими ягодами червоного кольору.

2》 збірн. Ягоди цієї рослини.

Значення в інших словниках

1. барбарис — барбари́с іменник чоловічого роду рослина; ягоди — збірн.  Орфографічний словник української мови
2. барбарис — БАРБАРИ́С, у, ч. 1. Колючий кущ родини барбарисових з їстівними кислуватими ягодами червоного кольору. Червонясті гілки барбарису На прощання мені подаруй (Т. Масенко); Поміж дубами росли родючі дерева: груші, кислиці, вишні, барбарис, калина (із журн.).  Словник української мови у 20 томах
3. барбарис — барбари́с (араб.) рід кущових рослин родини барбарисових. Поширені переважно у Північній півкулі. Мають господарське значення як ягідні, медоносні й барвні рослини.  Словник іншомовних слів Мельничука
4. барбарис — Лісова і паркова рослина, кущ; поширена по всій земній кулі (крім Австралії); бл. 175 видів; листки овальні, квітки жовті, зібрані в китиці, плоди червоні, їстівні.  Універсальний словник-енциклопедія
5. барбарис — БАРБАРИ́С, у, ч. 1. Колючий чагарник з їстівними кислуватими ягодами червоного кольору. Червонясті гілки барбарису На прощання мені подаруй (Мас., Поезії, 1950, 198). 2. збірн. Ягоди цієї рослини.  Словник української мови в 11 томах