бербери

бербе́ри

-ів, мн. (одн. бербер, -а, ч.; берберка, -и, ж.).

Плем'я, що живе в Північній Африці. За релігією – мусульмани-шиїти.

Значення в інших словниках

1. бербери — БЕРБЕ́РИ, ів, мн. (одн. бербе́р, а, ч.; бербе́рка, и, ж.). Народ, що живе в Північній Африці. Після підкорення арабами в VII–VIII ст. значна частина берберів змішалася з ними й перейняла мову, культуру, звичаї та релігію завойовників (з наук. літ.  Словник української мови у 20 томах
2. Бербери — Бе́рбери множинний іменник населений пункт в Україні  Орфографічний словник української мови
3. бербери — Група хаміто-семітських народів у Пн. Африці (в тому числі кабіли, туареги); 8-10 млн.; діалекти берберської мови, які витісняються арабською.  Універсальний словник-енциклопедія