блукати
блука́ти
-аю, -аєш, недок.
1》 Ходити, їздити і т. ін. без певної мети і напрямку.
|| Ходити, їздити навмання, не знаючи шляху, напрямку; блудити.
|| Їздити світом, часто змінюючи місце перебування; мандрувати.
|| розм. Робити прогулянку; прогулюватися.
2》 перен. Поволі рухатися, пересуватися в різних напрямках.
Великий тлумачний словник сучасної української мови