ботюк

ботю́к

-а, ч., зах.

Стовбур дерева, що його мають розпилити на дошки.

Значення в інших словниках

1. ботюк — Ботюк: — колода [VI] — обрубане дерево, колода [15] — стовбур дерева, що розпилюється на дошки [2;XIII] ботю́к: обрубленный древесньтй стволъ [ІФ,1890] Ботюки́: — дерев'яні колоди (Ів.Фр.) [I] — колоди [16]  Словник з творів Івана Франка
2. ботюк — Ботюк, -ка м. Стволъ дерева, предназначенный для распилки на доски. Желех. Вх. Зн. 4. Ялиця стогне й шелестить.... «Мене підтяли й ботюка до трачки покотили». Млак. 108.  Словник української мови Грінченка