буцнути

бу́цнути

-ну, -неш, док., перех. і без додатка.

Однокр. до буцати.

Значення в інших словниках

1. буцнути — бу́цнути дієслово доконаного виду  Орфографічний словник української мови
2. буцнути — БУ́ЦНУТИ, ну, неш, док., кого, що і без дод., розм. Однокр. до бу́цати. І баран буцне, як зачепиш (Номис); Якийсь індивід буцнув мене головою (А. Крижанівський); Загатний буцнув ногою двері (В. Дрозд); Голову [Рубан] набичив низько, здавалося, збирається когось буцнути (Ю. Мушкетик).  Словник української мови у 20 томах
3. буцнути — див. вдарити  Словник синонімів Вусика
4. буцнути — БИ́ТИСЯ (про рогату худобу — робити удари рогами, лобом), БУ́ЦАТИСЯ розм., БУ́ЦАТИ без додатка, розм., БУ́ЦКАТИ без додатка, розм., ТУ́ЦКАТИСЯ рідко. — Док.: бу́цнутися, бу́цнути.  Словник синонімів української мови
5. буцнути — БУ́ЦНУТИ, ну, неш, док., перех. і без додатка. Однокр. до бу́цати. І баран буцне, як зачепиш (Номис, 1864, № 3294).  Словник української мови в 11 томах
6. буцнути — Буцнути, -ся см. буцати, -ся.  Словник української мови Грінченка