біогенетичний

біогенети́чний

-а, -е.

1》 Характеристика процесів, за допомогою яких живі істоти відтворюють інші живі істоти.

2》 Характеристика аспектів поведінки, які мають біологічне або органічне походження.

Біогенетичний закон — правило, що розкриває закономірне співвідношення між індивідуальним розвитком організму та його розвитком в процесі еволюції.

Значення в інших словниках

1. біогенетичний — біогенети́чний прикметник  Орфографічний словник української мови
2. біогенетичний — БІОГЕНЕТИ́ЧНИЙ, а, е, біол. Прикм. до біогене́з. У “Мюнхенських лекціях” Шеллінга чи не вперше трапляється формулювання біогенетичного закону (з наук. літ.).  Словник української мови у 20 томах