вандали

ванда́ли

-ів, мн. (одн. вандал, -а, ч.).

1》 Група східногерманських племен, які, завоювавши частину Римської імперії і Рим, знищили велику кількість цінних пам'яток мистецтва і архітектури.

2》 Люди, які знищують, руйнують культурні цінності.

|| Некультурні, малосвідомі люди.

Значення в інших словниках

1. вандали — Плем'я східних германців. У другій половині II ст. вандали почали просуватися на південь і разом з іншими германськими племенами нападали на римські володіння. 455 р. вони оволоділи Римом і знищили там багато творів мистецтва. Звідси вандал – це руйнівник культурних цінностей, невіглас.  Словник крилатих висловів
2. вандали — ВАНДА́ЛИ, ів, мн. (одн. ванда́л, а, ч.). 1. іст. Група східногерманських племен, які, завоювавши частину Римської імперії та Рим, знищили велику кількість цінних пам'яток мистецтва й архітектури.  Словник української мови у 20 томах
3. вандали — ванда́ли (лат. Vandali) давньогерманські племена, відомі жорстокими війнами з Римом; у 455 р. В. оволоділи Римом і знищили в ньому безліч творів мистецтва. Переносно – неуки, варвари, руйнівники культурних цінностей.  Словник іншомовних слів Мельничука
4. вандали — Германський народ; після прибуття із Скандинавії зайняли різні землі в Центр. Європі (м.ін. над Одером); 406 порушили рим. кордон на Райні та, пройшовши Ґаллію, вторглися 409 до Іспанії, а звідти 429 до Пн.  Універсальний словник-енциклопедія
5. вандали — ВАНДА́ЛИ, ів, мн. (одн. ванда́л, а, ч.). 1. Група східногерманських племен, які, завоювавши частину Римської імперії і Рим, знищили велику кількість цінних пам’яток мистецтва і архітектури.  Словник української мови в 11 томах