вибувати
вибува́ти
-аю, -аєш, недок., вибути, -уду, -удеш; мин. ч. вибув, -була, -було; мн. вибули; док.
1》 неперех. Виходити з числа наявних, залишати місце роботи, перебування, проживання і т. ін. Вибувати з ладу.
2》 перех. і неперех. Жити, перебувати, працювати де-небудь певний час.
Великий тлумачний словник сучасної української мови