виваляти

ви́валяти

-яю, -яєш, док., перех.

1》 Валяючи, убрати в що-небудь, забруднити чимсь.

2》 Повалити все або більшість.

Значення в інших словниках

1. виваляти — ви́валяти дієслово доконаного виду  Орфографічний словник української мови
2. виваляти — ВИ́ВАЛЯТИ, яю, яєш, док., кого, що, розм. 1. Валяючи, убрати в що-небудь, забруднити чимсь. Упустив хліб, виваляв у пісок, – як же його тепер їсти? (Сл. Гр.); Котяра виваляв здобич у пилюці (А. Кокотюха). 2. Звалити що-небудь. Сунулись тії тури в пущу, – так і виваляли дерево (П. Куліш).  Словник української мови у 20 томах
3. виваляти — ЗАБРУДНИ́ТИ (зробити кого-, що-небудь брудним), ВИ́БРУДНИТИ, ЗАКАЛЯ́ТИ розм., ОБКАЛЯ́ТИ розм., ПОКАЛЯ́ТИ розм., СКАЛЯ́ТИ розм., ЗАМА́ЗАТИ розм., ВИ́МАЗАТИ розм., ПОМА́ЗАТИ розм., УБРА́ТИ (ВБРА́ТИ) розм., ЗАДРИ́ПАТИ розм., ЗАГИ́ДИТИ підсил. розм.  Словник синонімів української мови
4. виваляти — ВИ́ВАЛЯТИ, яю, яєш, док., перех. 1. Валяючи, убрати в що-небудь, забруднити чимсь. Упустив хліб, виваляв у пісок, — як же його тепер їсти? (Сл. Гр.). 2. Повалити все або більшість. Сунулись тії тури в пущу, — так і виваляли дерево (Сл. Гр.).  Словник української мови в 11 томах
5. виваляти — Ви́валяти, -ляю, -єш гл. 1) Повалить все или многое. Сунулись тії тури в пущу, — так і виваляли дерево. ЗОЮР. II. 204. 2) Вывалять, обвалять во что, испачкать какимъ-либо сыпучимъ веществомъ. Упустив хлібу виваляв у пісок, — як же його тепер їсти?...  Словник української мови Грінченка