Великий тлумачний словник сучасної мови

виклинати

виклина́ти

-аю, -аєш, недок., перех. діал.

Проклинати.

Великий тлумачний словник сучасної української мови

Значення в інших словниках

  1. виклинати — виклина́ти дієслово недоконаного виду діал.  Орфографічний словник української мови
  2. виклинати — ВИКЛИНА́ТИ, а́ю, а́єш, недок., ВИ́КЛЯСТИ, яну, янеш і лену, ленеш, док., кого, що, діал. Проклинати. [Матрона:] Не хочу, щоби люди нас виклинали... (І. Франко); Коли я заявила, що їду до Торонта [Торонто], мама мало мене не викляла... (У.  Словник української мови у 20 томах
  3. виклинати — ПРОКЛИНА́ТИ (піддавати прокляттю когось), КЛЯСТИ́, ЗАКЛИНА́ТИ, ВИКЛИНА́ТИ діал., СКЛИНА́ТИ діал. — Док.: проклясти́, заклясти́. Його жінка кляла-проклинала: "Бодай тебе, козаче-сіромахо, Побило в чистому полі" (дума)...  Словник синонімів української мови
  4. виклинати — ВИКЛИНА́ТИ, а́ю, а́єш, недок., перех. діал. Проклинати. [Матрона:] Не хочу, щоби люди нас виклинали.. (Фр., IX, 1952, 412).  Словник української мови в 11 томах