вимивати

вимива́ти

-аю, -аєш, недок., вимити, -ию, -иєш, док., перех.

1》 Миючи, робити кого-, що-небудь чистим.

2》 Розмиваючи землю, ґрунт, утворювати заглибину, яр і т. ін.

|| Розмиваючи ґрунт, виносити з нього або відкривати щось.

3》 хім. Вилучати за допомогою води або інших розчинників із твердих речовин або сумішей якусь їхню складову частину, що розчиняється у цьому розчиннику.

Значення в інших словниках

1. вимивати — вимива́ти дієслово недоконаного виду  Орфографічний словник української мови
2. вимивати — ВИМИВА́ТИ, а́ю, а́єш, недок., ВИ́МИТИ, ию, иєш, док. 1. кого, що. Миючи, робити кого-, що-небудь чистим. Насипала [Аниця] в миску студеного борщу, поставила на стіл, а сама стала горнець вимивати (Л.  Словник української мови у 20 томах
3. вимивати — див. вишкрібати; мити; чистити  Словник синонімів Вусика
4. вимивати — МИ́ТИ кого, що і без додатка (очищати від бруду водою або іншою рідиною), ВИМИВА́ТИ, БА́НИТИ діал.; ПОЛОСКА́ТИ (перев. речі, посуд); ЗМИВА́ТИ (з чогось); ВІДМИВА́ТИ (від чогось); ШАРУВА́ТИ розм., ВИШАРО́ВУВАТИ розм.  Словник синонімів української мови
5. вимивати — ВИМИВА́ТИ, а́ю, а́єш, недок., ВИ́МИТИ, ию, иєш, док., перех. 1. Миючи, робити кого-, що-небудь чистим. Насипала [Аниця] в миску студеного борщу, поставила на стіл, а сама стала горнець вимивати (Март., Тв.  Словник української мови в 11 томах
6. вимивати — Вимива́ти, -ва́ю, -єш сов. в. вимити, -мию, -єш, гл. Вымывать, вымыть. Не вимили біле личко слізоньки дівочі. Шевч. 27.  Словник української мови Грінченка