витати

вита́ти

-аю, -аєш, недок., книжн.

1》 заст. Перебувати, бути присутнім, жити де-небудь.

2》 Літати, ширяти в повітрі.

3》 Бути відчутним, незримо присутнім де-небудь. Витати думкою. Витати в емпіреях.

Значення в інших словниках

1. витати — вита́ти дієслово недоконаного виду  Орфографічний словник української мови
2. витати — КН. жити, перебувати; (у хмарах) УР. літати, ширяти, носитися.  Словник синонімів Караванського
3. витати — ВИТА́ТИ, а́ю, а́єш, недок., книжн. 1. Літати, ширяти в повітрі. Орел за хмарами витав, Неначе вперше так літав (П. Грабовський); На деревах скачуть казкові папуги, граються мавпи, понад пишними квітами витають, ніби мініатюрні психеї...  Словник української мови у 20 томах
4. витати — витати (витаты) жити, проживати, гостювати  Словник застарілих та маловживаних слів
5. витати — вита́ти (літа́ти) в хма́рах (в небеса́х, в емпіре́ях). Сприймати дійсність нереально, наївно. А в кого ж було питати (поради)? У Катрі? Дожила до сивого волосся, а все ще у хмарах витає (І.  Фразеологічний словник української мови
6. витати — БУ́ТИ (про перебування когось де-небудь), ПЕРЕБУВА́ТИ, ЗНАХО́ДИТИСЯ рідко, ВИТА́ТИ книжн., заст.; БУВА́ТИ (про тимчасове неодноразове перебування); ПРОБУВА́ТИ (протягом якогось часу; тільки недок. — бувати час від часу); ПРОПАДА́ТИ підсил. розм.  Словник синонімів української мови
7. витати — Вита́ти, -та́ю, -та́єш де (ширяти), але вітати кого з чим  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
8. витати — ВИТА́ТИ, а́ю, а́єш, недок., книжн. 1. заст. Перебувати, бути присутнім, жити де-небудь. Рано спати клала [мати дочку].. І всю ніченьку над нею витала, не спала. (Шевч.  Словник української мови в 11 томах
9. витати — Витати, -таю, -єш гл. Носиться. Нехай душі козацькії в Украйні витають. Шевч. 4.  Словник української мови Грінченка