Великий тлумачний словник сучасної мови

вичитувати

вичи́тувати

-ую, -уєш, недок., вичитати, -аю, -аєш, док., перех.

1》 Читати протягом певного часу (перев. вголос).

Вичитувати [свої] години — проводити всі заплановані уроки або лекції (у школі, вищому навчальному закладі і т. ін.).

2》 Читаючи, довідуватися про що-небудь нове, здобувати якісь відомості.

|| Читати що-небудь вибірково.

3》 перен. Виявляти що-небудь з виразу очей, обличчя і т. ін.

4》 друк. Читаючи, виправляти помилки.

5》 перех. і неперех. Робити зауваження за що-небудь, дорікаючи, виговорюючи. Вичитувати мораль.

6》 заст., розм. Промовляти, плачучи.

Великий тлумачний словник сучасної української мови

Значення в інших словниках

  1. вичитувати — вичи́тувати дієслово недоконаного виду  Орфографічний словник української мови
  2. вичитувати — ВИЧИТУВАТИ – ВІДЧИТУВАТИ У значенні "робити зауваження комусь, повчати когось" тотожні. Вичитувати, -ую, -уєш (кому), розм. Вона йому вичитувала, вона його сповідала (М.  Літературне слововживання
  3. вичитувати — [виечитуватие] -уйу, -уйеиш  Орфоепічний словник української мови
  4. вичитувати — ВИЧИ́ТУВАТИ, ую, уєш, недок., ВИ́ЧИТАТИ, аю, аєш, док. 1. що. Читати протягом певного часу (перев. уголос). Мов учора було: батько з моїми братами молоточками постукують, а той [сусід] вголос “Тараса Бульбу” вичитує (С.  Словник української мови у 20 томах
  5. вичитувати — див. дорікати; лаяти  Словник синонімів Вусика
  6. вичитувати — чита́ти (вичи́тувати) / прочита́ти (ви́читати) моли́тву кому і без додатка. Дорікати кому-небудь, лаяти, сварити когось. (Храпко:) А то все що на шармака воно (добро) доводиться (дістається), нетруджена копійка до рук доходить!...  Фразеологічний словник української мови
  7. вичитувати — ВИПРАВЛЯ́ТИ (усуваючи хиби, вади, помилки, робити правильним), ПОПРАВЛЯ́ТИ, КОРЕКТУВА́ТИ книжн., КОРИГУВА́ТИ книжн., ПЕРЕПРАВЛЯ́ТИ розм.; ПРА́ВИТИ, РЕДАГУВА́ТИ, ВИЧИ́ТУВАТИ, СПРАВЛЯ́ТИ розм. (у тексті). — Док.  Словник синонімів української мови
  8. вичитувати — ВИЧИ́ТУВАТИ, ую, уєш, недок., ВИ́ЧИТАТИ, аю, аєш, док., перех. 1. Читати протягом певного часу (перев. уголос). Мов учора було: батько з моїми братами молоточками постукують, а той [сусід] вголос "Тараса Бульбу" вичитує (Вас.  Словник української мови в 11 томах
  9. вичитувати — Вичитувати, -тую, -єш сов. в. вичитати, -таю, -єш, гл. 1) Читать, прочесть. Ходив прохати дяка псалтирю вичитувать. МВ. (О. 1862. І. 92). І ще багацько.... звідтіль (з книги) він вичитував. Грин. І. 289. 2) Произносить, произнести при чтеніи.  Словник української мови Грінченка