володілець

володі́лець

-льця, ч., рідко.

Те саме, що власник 1); володар (у 1 знач.), господар.

|| Той, хто має що-небудь у своєму розпорядженні.

Значення в інших словниках

1. володілець — див. властитель хохл. (владелец) власник  Словник чужослів Павло Штепа
2. володілець — ВОЛОДІ́ЛЕЦЬ, льця, ч., рідко. Те саме, що вла́сник 1; володар (у 1 знач.), господар. І мала [скрипка] собі володільців багато, Аж поки той час не настав, Що взяв її юнак у руки (Щог., Поезії, 1958, 345); // Той, хто має що-небудь у своєму розпорядженні.  Словник української мови в 11 томах