волочильник

волочи́льник

-а, ч.

1》 Робітник, що виготовляє дріт, труби і т. ін. волочінням (у 2 знач.).

2》 Те саме, що боронувальник.

Значення в інших словниках

1. волочильник — волочи́льник іменник чоловічого роду, істота  Орфографічний словник української мови
2. волочильник — ВОЛОЧИ́ЛЬНИК, а, ч. 1. Робітник, що виготовляє дріт, труби і т. ін. волочінням (у 2 знач.). Волочильник дроту встановлює дріт на карусель, заправляє його кінці, протягує через фільєри та закріплює на барабанах (з мови документів)...  Словник української мови у 20 томах
3. волочильник — ВОЛОЧИ́ЛЬНИК, а, ч. 1. Робітник, що виготовляє дріт, труби і т. ін. волочінням (у 2 знач.). Слово попросив волочильник цеху металічних виробів Борис Тимохін (Роб. газ., 6.І 1961, 2). 2. Те саме, що боронува́льник.  Словник української мови в 11 томах